Океан Ельзи виріс із львівської рок-сцени 1990-х — середовища незалежних фестивалів, гітарної музики й захоплення тогочасним гранжем та бритпопом. Один із ранніх виступів гурту відбувся на «Альтернативі-95», а вже за кілька років четверо львівських музикантів переїхали до Києва і записали дебютний альбом «Там, де нас нема».

Фірмовий саунд ОЕ сформувався трохи пізніше. Працюючи над «Янанебібув» разом із саунд-продюсером Євгеном Ступкою, гурт свідомо відійшов від надто акуратного саунду в бік живішого, майже концертного звучання. Інакше зазвучали гітари, в аранжуваннях з’явилися струнні, а характерний надривний вокал Святослава Вакарчука набув тих рис, які згодом стали невіддільними від звучання ОЕ. «Янанебібув», «Модель» та «Суперсиметрія» закріпили цей період і остаточно вивели ОЕ в центр українського рок-мейнстриму початку 2000-х.

Мабуть, найцікавіше в історії Океану Ельзи те, що шлях до масової популярності не вимагав від них перетворення на естрадний гурт. Навпаки — ОЕ показав, що українськомовна рок-музика сама може стати мейнстримом: збирати стадіони, писати пісні, які знають напам’ять цілі покоління і залишатися впізнаваною з перших акордів.