«ЧюзМюз» — дебютний повноформатний альбом київського гурту ADAM, виданий 2017 року. Його назва фонетично відтворює англійське choose muse — «обирай музу». Для Михайла Клименка цією музою була Саша Норова: дружина, співзасновниця ADAM і головна героїня візуального світу гурту. За словами Михайла, весь альбом проходить крізь призму любові до Саші та розповідає про те, що насправді відбувалося в їхньому житті.

ADAM спочатку існував як творчий союз Михайла і Саші, а згодом навколо них сформувався повноцінний музичний склад. Робота безпосередньо над «ЧюзМюз» тривала близько року. Пісні з’являлися не за наперед визначеним планом, а поступово — між концертами, зустрічами, новими враженнями та знайомством з музикою інших виконавців. Деякі композиції спочатку виходили окремими синглами, а сам альбом неодноразово змінювався, доки не набув остаточної форми. Михайло сприймав його не просто як добірку пісень, а як завершену картину, що фіксує певний етап життя гурту.

У звучанні «ЧюзМюз» поєдналися неосоул, R&B, фанк, хіп-хоп і попмузика. Теплота класичного соулу тут сусідить із живою ритм-секцією, виразною гітарою, пружним басом, хіп-хоповим фразуванням і характерним вокалом Михайла. Інтимні освідчення на кшталт «Таку як є» чергуються з іронічними побутовими замальовками, танцювальними композиціями та розмовною українською мовою із природним для раннього ADAM суржиком. Попри жанрову різноманітність, альбом залишається цілісним завдяки своїй головній темі — образу жінки, навколо якої вибудуваний увесь цей музичний світ.

Для видання на вінілі треклист альбому було адаптовано: до нього не увійшли російськомовні композиції. Водночас платівка зберегла центральну любовну лінію «ЧюзМюз» та пісні, які найповніше передають характер його звучання.

Оформлення вінілового видання побудоване навколо аналогової природи самого носія. Під час підготовки з’ясувалося, що оригінальна фотографія Саші Норової з лицьової обкладинки не збереглася у роздільній здатності, достатній для великого друку. Спроби відновити її за допомогою сучасного цифрового апскейлу робили зображення надто чітким і вилизаним, водночас змінюючи риси Саші. Тому замість цифрової реконструкції було вирішено повернутися до справжнього фізичного джерела.

У Сашиному архіві збереглася рекламна листівка з потрібним зображенням. Її відсканували на професійному сканері у високій роздільній здатності, навмисно залишивши видимими потертості, нерівності та шорсткість паперу. Після цього задню частину обкладинки й внутрішній розворот гейтфолду стилістично підлаштували під фактуру архівного скану.

Тексти пісень на розвороті також не набирали звичайним шрифтом: Саша Норова написала їх від руки, після чого рукописи відсканували й перенесли до оформлення. Таким чином її присутність у цьому виданні проявляється одразу на кількох рівнях — як музи альбому, героїні обкладинки та авторки рукописної частини дизайну.

Платівку виготовлено на кристально прозорій основі з чорним ефектом color-in-color. Темна серцевина нерівномірно виходить за межі етикетки й розтікається всередині прозорого вінілу, за формою нагадуючи жовток у яєчні. Через особливості цієї технології рисунок кожного примірника дещо відрізняється.