«Shuma» (2016) — дебютний студійний альбом тернопільського тріо Tik Tu, одна з найяскравіших і найсамобутніших робіт української незалежної сцени середини 2010-х. Випущений 28 листопада 2016 року, альбом став результатом кількарічних музичних експериментів Наталі Багрій, Романа Божка та Лесика Драчука (Omodada). У десяти композиціях музиканти створили власний звуковий світ, де інді-поп, електроніка, психоделія, барокові інтонації та фольклорні мотиви поєднуються з незвичними інструментами, багатошаровими аранжуваннями й делікатним вокалом.

Назва «Shuma» — вигадане самими музикантами слово, яке найкраще передає еклектичний характер альбому. Тут майже неможливо визначити чіткі жанрові межі: електронні ритми переплітаються з живою перкусією, струнними, флейтою, органом, тромбоном та іншими інструментами. Особливе місце посідають тексти українською, англійською та литовською мовами — від казкових і сюрреалістичних образів до народної лексики, що збереглася в живому мовленні Тернопільщини. Попри складність аранжувань, музика Tik Tu залишається напрочуд легкою, мелодійною та безпосередньою.

За цією легкістю стоїть тривала й копітка робота. Альбом створювали переважно в домашніх умовах у Тернополі, записуючи окремі інструменти, семпли й цілі музичні фрагменти у власних квартирах. Частина матеріалу народилася на хуторі звукорежисера Вадима Возняка, а зведення відбувалося на студії «Шпиталь Рекордс» Лесика Драчука. Деякі музичні ідеї визрівали понад три роки, перш ніж потрапити до фінальної версії платівки. До запису також долучилися запрошені музиканти, зокрема Павло Нечитайло (Zapaska, «Пропала Грамота»), який зіграв на калімбі в композиції «Колихана», та Олександр Марусяк («Гич Оркестр»), чий тромбон можна почути в пісні «DJ».

Окремі композиції мають цікаве особисте й культурне підґрунтя. Наприклад, «Сиве море» звертається до автентичної мови Кутківців, звідки родом Наталя Багрій і де вона з дитинства чула незвичні народні вислови. «Ozis» — переосмислення литовської дитячої народної пісні, знайомої співачці завдяки рокам, проведеним у Литві. А відкривальний «Промінь» поєднує поступове нашарування струнних з інтонаціями східної пентатоніки. Кожна з цих композицій має власний характер, але разом вони утворюють цілісний, трохи химерний і напрочуд теплий музичний світ.

Не менш цікава й історія оформлення альбому. Впізнавана обкладинка із Наталею Багрій у жовтій сукні та червоною тубою виникла майже випадково. Спочатку музиканти планували використати фотографію Романа Божка з тромбоном серед численних інструментів у його квартирі, але знімок загубився. Від ідеї духового інструмента вирішили не відмовлятися, і Наталя сфотографувалася з тубою, на якій сама зазвичай не грала. Остаточний сюрреалістичний колаж створила художниця Grycja RD, а оформлення згодом потрапило до добірки найцікавіших обкладинок українських альбомів 2016 року за версією Karabas Live.

Вихід «Shuma» став помітною подією для української незалежної музики. Альбом отримав захоплені відгуки критиків, розділив із «ECHO» гурту Atomic Simao звання найкращого альбому 2016 року за версією Karabas Live, а згодом увійшов до редакційної добірки «100 головних альбомів української незалежності». Особливої уваги заслужили його винахідливі аранжування, несподіване переосмислення фольклорних мотивів та рідкісне для української сцени того часу поєднання музичної експериментальності з майже дитячою щирістю.

У 2026 році «Shuma» виповнюється десять років. Саме до цієї річниці приурочене вінілове видання альбому — нагода знову відкрити для себе одну з найсамобутніших робіт української незалежної сцени середини 2010-х, яка й сьогодні не втратила своєї музичної свіжості.