
Тартак — український гурт, який із кінця 90-х навчив кілька поколінь слухачів стрибати під репкор, панк, фанк і хіп-хоп так, ніби це один цілісний жанр. Їхня музика завжди була трохи вибуховою сумішшю: гострі тексти, драйвові гітари, ритмічна подача й та сама енергія, після якої важко просто стояти на місці.
Для багатьох Тартак — це не лише “Ну, пострибай”, “Я не хочу”, “Понад хмарами” чи “Мій лицарський хрест”. Це гурт, який дуже точно вловив нерв українських 2000-х: іронію, протест, романтику, самоіронію, любов до свого і небажання бути “як усі”. Їхні пісні могли звучати на фестивалях, у навушниках школярів, на студентських вечірках і водночас залишатися цілком впізнаваними — різкими, чесними й по-хорошому нахабними.
Тартак — український гурт, який із кінця 90-х навчив кілька поколінь слухачів стрибати під репкор, панк, фанк і хіп-хоп так, ніби це один цілісний жанр. Їхня музика завжди була трохи вибуховою сумішшю: гострі тексти, драйвові гітари, ритмічна подача й та сама енергія, після якої важко просто стояти на місці.
Для багатьох Тартак — це не лише “Ну, пострибай”, “Я не хочу”, “Понад хмарами” чи “Мій лицарський хрест”. Це гурт, який дуже точно вловив нерв українських 2000-х: іронію, протест, романтику, самоіронію, любов до свого і небажання бути “як усі”. Їхні пісні могли звучати на фестивалях, у навушниках школярів, на студентських вечірках і водночас залишатися цілком впізнаваними — різкими, чесними й по-хорошому нахабними.